Ah yes, those university days, a heady mix of Ph.D-level pure mathematics and world debating championships, or, as I like to say, "Hello, ladies. Oh yeah." Didn't get much sexier than the Spence at university, let me tell you.
О так, студентське життя - п'янка суміш чистої математики для аспірантів і світових чемпіонатів з дебатів, або, як я частенько кажу: "Привіт, кралі! О так". Скажу вам, що в студентську пору я виглядав так само сексуально, як тепер.
It is such a thrill for a humble breakfast radio announcer from Sydney, Australia, to be here on the TED stage literally on the other side of the world. And I wanted to let you know, a lot of the things you've heard about Australians are true. From the youngest of ages, we display a prodigious sporting talent. On the field of battle, we are brave and noble warriors. What you've heard is true. Australians, we don't mind a bit of a drink, sometimes to excess, leading to embarrassing social situations. (Laughter) This is my father's work Christmas party, December 1973. I'm almost five years old. Fair to say, I'm enjoying the day a lot more than Santa was.
Ви не уявляєте, яка це радість для скромного ведучого ранкового радіошоу з Сіднею, Австралія, стояти тут на сцені TED, достоту на іншому кінці світу. І хочу запевнити вас: чимало з того, що ви чули про австралійців - чиста правда. З самого малку ми виявляємо дивовижний спортивний талант. На полі бою ми сміливі та шляхетні вояки. Вам казали чистісіньку правду. Ми, австралійці, не проти перехилити чарочку, інколи забагато чарочок, через що потрапляємо у ніякові соціальні ситуації. (Сміх) Новорічна вечірка на роботі мого батька, грудень 1973 року. Мені майже п'ять років. Видно, що мені значно веселіше, ніж Дідові Морозу.
But I stand before you today not as a breakfast radio host, not as a comedian, but as someone who was, is, and always will be a mathematician. And anyone who's been bitten by the numbers bug knows that it bites early and it bites deep.
Але сьогодні я виступаю перед вами не як ведучий ранкового радіошоу і не як комік, а як хтось, хто був, є і завжди буде математиком. Усі, кого вкусила математична муха, знають, що вона кусає рано, і укус її глибокий.
I cast my mind back when I was in second grade at a beautiful little government-run school called Boronia Park in the suburbs of Sydney, and as we came up towards lunchtime, our teacher, Ms. Russell, said to the class, "Hey, year two. What do you want to do after lunch? I've got no plans." It was an exercise in democratic schooling, and I am all for democratic schooling, but we were only seven. So some of the suggestions we made as to what we might want to do after lunch were a little bit impractical, and after a while, someone made a particularly silly suggestion and Ms. Russell patted them down with that gentle aphorism, "That wouldn't work. That'd be like trying to put a square peg through a round hole."
Пригадую, як я вчився у другому класі в чудовій маленькій державній школі під назвою Боронья-парк на околиці Сіднею. Наближалася велика перерва, і наша вчителька пані Расселл, запитала нас: "Гей, другокласники! Що ви хочете робити по обіді? Я не маю ніяких планів". То було вправляння у демократичному шкільництві, я нічого не маю проти нього, але нам було тільки по сім років. Тому деякі з наших пропозицій щодо того, чим зайнятися по обіді, були трохи непрактичні. Тоді хтось запропонував взагалі якусь дурницю, на що пані Расселл лагідно і мудро зауважила: "Таке не вийде. Це те саме, що намагатися пропхати верблюда через вушко голки".
Now I wasn't trying to be smart. I wasn't trying to be funny. I just politely raised my hand, and when Ms. Russell acknowledged me, I said, in front of my year two classmates, and I quote, "But Miss, surely if the diagonal of the square is less than the diameter of the circle, well, the square peg will pass quite easily through the round hole." (Laughter) "It'd be like putting a piece of toast through a basketball hoop, wouldn't it?"
Послухайте - я не вдавав із себе розумника. І не хотів нікого смішити. Я просто ввічливо підняв руку, і коли пані Расселл мені кивнула, сказав перед усім класом: "Але ж, пані вчителько, якщо верблюд буде дуже маленький, а діаметр вушка голки - дуже великий, то верблюд легко пройде крізь вушко голки". (Сміх) "То буде те ж саме, що закинути булочку в баскетбольне кільце, хіба ні?"
And there was that same awkward silence from most of my classmates, until sitting next to me, one of my friends, one of the cool kids in class, Steven, leaned across and punched me really hard in the head. (Laughter) Now what Steven was saying was, "Look, Adam, you are at a critical juncture in your life here, my friend. You can keep sitting here with us. Any more of that sort of talk, you've got to go and sit over there with them."
Більшість моїх однокласників мовчки перезиралися, аж поки Стівен, мій сусід і приятель, крутий перець, не нахилився до мене і не дав мені в голову. (Сміх) Стівен сказав мені: "Слухай, Адаме, в твоєму житті настав критичний момент, друже. Можеш далі сидіти з нами. Але побалакай так ще трохи, і пересядеш до них, он туди".
I thought about it for a nanosecond. I took one look at the road map of life, and I ran off down the street marked "Geek" as fast as my chubby, asthmatic little legs would carry me.
Я на одну наносекунду задумався. Зиркнув на карту свого життя і побіг вулицею Ботаніків так швидко, як тільки міг перебирати своїми пухкенькими ніжками астматика.
I fell in love with mathematics from the earliest of ages. I explained it to all my friends. Maths is beautiful. It's natural. It's everywhere. Numbers are the musical notes with which the symphony of the universe is written. The great Descartes said something quite similar. The universe "is written in the mathematical language." And today, I want to show you one of those musical notes, a number so beautiful, so massive, I think it will blow your mind.
Я з самого малку закохався в математику. Я пояснював її усім своїм друзям. Математика чарівна. Вона природна. Вона всюди. Числа - це музичні ноти, якими написана симфонія Всесвіту. Великий Декарт сказав щось у цьому ж дусі. Всесвіт "написаний мовою математики". Сьогодні я покажу вам одну з тих музичних нот - таке чарівне і грандіозне число, що вам дах від нього знесе.
Today we're going to talk about prime numbers. Most of you I'm sure remember that six is not prime because it's 2 x 3. Seven is prime because it's 1 x 7, but we can't break it down into any smaller chunks, or as we call them, factors. Now a few things you might like to know about prime numbers. One is not prime. The proof of that is a great party trick that admittedly only works at certain parties.
Отож, поговоримо про прості числа. Більшість із вас пам'ятає, що 6 - то не просте число, бо це 2 x 3. 7 - просте число, бо 1 x 7, і воно не розкладається на менші частини, так звані множники. Кілька особливостей простих чисел. Одиниця - не просте число. На вечірці можна показати один класний трюк, який це доводить, але він підходить тільки для особливих вечірок.
(Laughter)
(Сміх)
Another thing about primes, there is no final biggest prime number. They keep going on forever. We know there are an infinite number of primes due to the brilliant mathematician Euclid. Over thousands of years ago, he proved that for us. But the third thing about prime numbers, mathematicians have always wondered, well at any given moment in time, what is the biggest prime that we know about?
Ще одна особливість простих чисел - не існує остаточного найбільшого простого числа. Їхній список безкінечний. Ми знаємо, що простих чисел - нескінченна кількість завдяки геніальному математикові Евкліду. Він це довів понад тисячу років тому. І третя особливість простих чисел, яка завжди цікавила математиків усіх часів і народів - яке найбільше відоме нам просте число?
Today we're going to hunt for that massive prime. Don't freak out. All you need to know, of all the mathematics you've ever learned, unlearned, crammed, forgotten, never understood in the first place, all you need to know is this: When I say 2 ^ 5, I'm talking about five little number twos next to each other all multiplied together, 2 x 2 x 2 x 2 x 2. So 2 ^ 5 is 2 x 2 = 4, 8, 16, 32. If you've got that, you're with me for the entire journey. Okay? So 2 ^ 5, those five little twos multiplied together. (2 ^ 5) - 1 = 31. 31 is a prime number, and that five in the power is also a prime number. And the vast bulk of massive primes we've ever found are of that form: two to a prime number, take away one. I won't go into great detail as to why, because most of your eyes will bleed out of your head if I do, but suffice to say, a number of that form is fairly easy to test for primacy. A random odd number is a lot harder to test. But as soon as we go hunting for massive primes, we realize it's not enough just to put in any prime number in the power. (2 ^ 11) - 1 = 2,047, and you don't need me to tell you that's 23 x 89. (Laughter) But (2 ^ 13) - 1, (2 ^ 17) - 1 (2 ^ 19) - 1, are all prime numbers. After that point, they thin out a lot.
Сьогодні ми влаштуємо лови на те гігантське просте число. Та не лякайтеся так. З усієї математики, яку ви колись вчили, забували, зубрили, знову забували і так ніколи і не розуміли, вам потрібно знати тільки ось що: коли я кажу 2 в п'ятому степені (2 ^ 5), я маю на увазі п'ять двієчок, одна біля одної, перемножені одна на одну: 2 x 2 x 2 x 2 x 2. Тобто 2 ^ 5 дорівнює 2 x 2 = 4, 8, 16, 32. Все ясно? Тоді не сумнівайтеся - ви дійдете зі мною до кінця. Отож 2 ^ 5, п'ять двієчок, перемножених одна на одну. (2 ^ 5) - 1 = 31. 31 - це просте число, і 5 в степені - це теж просте число. І більшість величезних простих чисел, що їх нам вдалося обчислити, мають таку ж форму: двійка, піднесена до простого числа, мінус одиниця. Я не буду пояснювати, чому так, бо ваш мозок закипить, а просто скажу, що така форма дає змогу легко перевірити, чи число є простим. Значно важче перевірити випадкове непарне число. Але, як тільки ми беремося за пошук гігантських простих чисел, ми розуміємо, що недостатньо взяти будь-яке просте число як степінь. (2 ^ 11) - 1 = 2,047, але ви й без мене знаєте, що це 23 x 89. (Сміх) Проте (2 ^ 13) - 1, (2 ^ 17) - 1 (2 ^ 19) - 1 - прості числа. Далі вони трапляються щораз рідше.
And one of the things about the search for massive primes that I love so much is some of the great mathematical minds of all time have gone on this search. This is the great Swiss mathematician Leonhard Euler. In the 1700s, other mathematicians said he is simply the master of us all. He was so respected, they put him on European currency back when that was a compliment.
Я страшенно захоплююся пошуком гігантських простих чисел ще й тому, що на ці математичні лови вирушали свого часу найгеніальніші математики. Це видатний швейцарський математик Леонард Ейлер. У 1700-х роках його колеги казали, що він неперевершений майстер Його шанували так глибоко, що помістили його портрет на швейцарську банкноту. У ті часи то ще вважалося почесно.
(Laughter)
(Сміх)
Euler discovered at the time the world's biggest prime: (2 ^ 31) - 1. It's over two billion. He proved it was prime with nothing more than a quill, ink, paper and his mind.
Свого часу Ейлер вирахував найбільше просте число у світі: (2 ^ 31) - 1. Це понад два мільярди. Він довів, що це просте число, озброївшись тільки пером, чорнилом, папером і своїм розумом.
You think that's big. We know that (2 ^ 127) - 1 is a prime number. It's an absolute brute. Look at it here: 39 digits long, proven to be prime in 1876 by a mathematician called Lucas. Word up, L-Dog.
Гадаєте, це велике число? Відомо, що (2 ^ 127) - 1 це просте число. Це справжній монстр. Ось погляньте: завдовжки 39 цифр. Математик на ім'я Лукас довів, що це просте число ще в 1876 році. Реальний пацан.
(Laughter)
(Сміх)
But one of the great things about the search for massive primes, it's not just finding the primes. Sometimes proving another number not to be prime is just as exciting. Lucas again, in 1876, showed us (2 ^ 67) - 1, 21 digits long, was not prime. But he didn't know what the factors were. We knew it was like six, but we didn't know what are the 2 x 3 that multiply together to give us that massive number.
Коли хтось шукає гігантське просте число, то йому йдеться не тільки про те, щоб це число знайти. Часом отримуєш не меншу втіху, коли доводиш, що якесь число не є простим. Року 1876 той самий Лукас довів, що (2 ^ 67) - 1, завдовжки в 21 цифру, не належить до простих чисел. Але він не знав, які в цього числа множники. Знав, що це, мабуть, шестірка, але й гадки не мав, що то за 2 і 3, які - коли їх перемножити - дають таке гігантське число.
We didn't know for almost 40 years until Frank Nelson Cole came along. And at a gathering of prestigious American mathematicians, he walked to the board, took up a piece of chalk, and started writing out the powers of two: two, four, eight, 16 -- come on, join in with me, you know how it goes -- 32, 64, 128, 256, 512, 1,024, 2,048. I'm in geek heaven. We'll stop it there for a second. Frank Nelson Cole did not stop there. He went on and on and calculated 67 powers of two. He took away one and wrote that number on the board. A frisson of excitement went around the room. It got even more exciting when he then wrote down these two large prime numbers in your standard multiplication format -- and for the rest of the hour of his talk Frank Nelson Cole busted that out. He had found the prime factors of (2 ^ 67) - 1. The room went berserk -- (Laughter) -- as Frank Nelson Cole sat down, having delivered the only talk in the history of mathematics with no words. He admitted afterwards it wasn't that hard to do. It took focus. It took dedication. It took him, by his estimate, "three years of Sundays."
Ми теж не знали цього ще добрих сорок років, поки не з'явився Френк Нельсон Коул. На зібранні поважних американських математиків він підійшов до дошки, взяв шматок крейди і взявся виписувати послідовність степенів двійки: 2, 4, 8, 16 - давайте, всі разом, ви знаєте, як там далі - 32, 64, 128, 256, 512, 1,024, 2,048. Я в раю для ботаніків. На секунду зупинимось. А от Френк Нельсон Коул не зупинився на цьому. Він писав і писав і дійшов до двійки в 67-му степені. Відняв одиницю і записав отримане число на дошці. Його колеги збуджено загуділи. Вони ледве всиділи на місці, коли він записав ті два великі прості числа у звичному для вас форматі - а за ту годину, що Френк Нельсон Коул виступав, ось що він нашкрябав на дошці. Він знайшов прості множники (2 ^ 67) - 1. Публіка шаленіла, (Сміх) а Френк Нельсон Коул сів на своє місце, виголосивши єдину в історії математики промову без жодного слова. Згодом він зізнався, що це було не так і важко. Потрібно було зосередитися. Докласти зусиль. Як він сам казав, на це пішло "три роки неділь".
But then in the field of mathematics, as in so many of the fields that we've heard from in this TED, the age of the computer goes along and things explode. These are the largest prime numbers we knew decade by decade, each one dwarfing the one before as computers took over and our power to calculate just grew and grew.
А пізніше у царину математики, як і в чимало інших галузей, що про них ми чуємо зі сцени TED, увірвався комп'ютер - і все закрутилось. Ось найбільші прості числа, які нам вдалося вирахувати. Десятиліття за десятиліттям, кожне наступне число затьмарює попереднє, бо комп'ютери дають нам змогу здійснювати щораз складніші розрахунки.
This is the largest prime number we knew in 1996, a very emotional year for me. It was the year I left university. I was torn between mathematics and media. It was a tough decision. I loved university. My arts degree was the best nine and a half years of my life.
Це найбільше відоме нам просте число станом на 1996 рік. Для мене то був рік, сповнений переживань. Того року я пішов з університету. Я розривався між математикою і медіа. То було непросте рішення, бо я любив університет. Ті дев'ять з половиною років навчання були найкращими в моєму житті.
(Laughter)
(Сміх)
But I came to a realization about my own ability. Put simply, in a room full of randomly selected people, I'm a maths genius. In a roomful of maths Ph.Ds, I'm as dumb as a box of hammers. My skill is not in the mathematics. It is in telling the story of the mathematics.
Але я дійшов одного висновку щодо своїх талантів. У кімнаті, де повно людей з усіх усюд, я геній математики. А в кімнаті, де повно аспірантів-математиків, я тупий як валянок. Я маю талант не до математики, а до розповідання оповідок про математику.
And during that time, since I've left university, these numbers have got bigger and bigger, each one dwarfing the last, until along came this man, Dr. Curtis Cooper, who a few years ago held the record for the largest ever prime, only to see it snatched away by a rival university. And then Curtis Cooper got it back. Not years ago, not months ago, days ago. In an amazing moment of serendipity, I had to send TED a new slide to show you what this guy had done.
Відколи я пішов з університету, прості числа ставали щораз більші, затьмарюючи своїх попередників, аж поки на кону не з'явився доктор наук Куртіс Купер. Кілька років тому він встановив рекорд, вирахувавши найбільше просте число, проте його славу відібрали колеги з іншого університету. Куртіс Купер заповзявся її повернути. І повернув. Усього кілька днів тому він пережив чудову мить осяяння. Я мусив надіслати TED новий слайд, щоб показати вам, що зробив цей чоловік.
I still remember -- (Applause) -- I still remember when it happened. I was doing my breakfast radio show. I looked down on Twitter. There was a tweet: "Adam, have you seen the new largest prime number?" I shivered -- (Laughter) -- contacted the women who produced my radio show out in the other room, and said "Girls, hold the front page. We're not talking politics today. We're not talking sport today. They found another megaprime." The girls just shook their heads, put them in their hands, and let me go my own way.
Я досі пам'ятаю - (Оплески) - я досі пам'ятаю, коли це трапилося. Я був у студії, вів своє ранкове радіошоу. Тоді зиркнув у Твіттер. Там хтось написав: "Адаме, ти вже бачив нове найбільше просте число?" Мене аж дрижаки взяли - (Сміх) - я зв'язався з дівчатами з іншої кімнати, які готували шоу, і сказав: "Дівчата, маємо нову сенсацію. Сьогодні ми не будемо говорити про політику. І про спорт теж не будемо. Знайшли нове гігантське просте число!" Дівчата просто похитали головами, зітхнули і сказали мені "роби як знаєш".
It's because of Curtis Cooper that we know, currently the largest prime number we know, is 2 ^ 57,885,161. Don't forget to subtract the one. This number is almost 17 and a half million digits long. If you typed it out on a computer and saved it as a text file, that's 22 meg. For the slightly less geeky of you, think about the Harry Potter novels, okay? This is the first Harry Potter novel. This is all seven Harry Potter novels, because she did tend to faff on a bit near the end. (Laughter) Written out as a book, this number would run the length of the Harry Potter novels and half again. Here's a slide of the first 1,000 digits of this prime. If, when TED had begun, at 11 o'clock on Tuesday, we'd walked out and simply hit one slide every second, it would have taken five hours to show you that number. I was keen to do it, could not convince Bono. That's the way it goes.
Саме завдяки Куртісу Куперу ми знаємо, що найбільше відоме нам просте число - це 2 ^ 57,885,161. Не забудьте відняти одиницю. Це число завдовжки 17 з половиною мільйонів цифр. Якщо його набрати на комп'ютері та зберегти як текстовий файл, він потягне на 22 мегабайти. Якщо ви трохи далекі від комп'ютерів, то згадайте, як виглядають романи про Гаррі Поттера. Це перший роман про малого чарівника. Це всі сім романів про нього, бо вкінці авторка таки мусила намолоти три мішки гречаної вовни. (Сміх) Якщо надрукувати це число у вигляді книжки, то воно буде завдовжки як сім романів про Гаррі Потера і ще половина з того. Перед вами слайд із першою тисячею цифр цього простого числа. Якби об 11 годині у вівторок, коли почалася конференція, ми б узялися щосекунди клацати на інший слайд, нам потрібно було б п'ять годин, щоб побачити повністю все число. Я дуже хотів це зробити, але не зміг переконати Боно. Ось так воно завжди.
This number is 17 and a half thousand slides long, and we know it is prime as confidently as we know the number seven is prime. That fills me with almost sexual excitement. And who am I kidding when I say almost?
Це число займає 17 з половиною тисяч слайдів. І ми знаємо, що це просте число так само достеменно, як і те, що 7 - це просте число. Ця думка мене майже збуджує. Але кого я обманюю, коли кажу "майже"?
(Laughter)
(Сміх)
I know what you're thinking: Adam, we're happy that you're happy, but why should we care? Let me give you just three reasons why this is so beautiful.
Я знаю, що ви думаєте: Адаме, ми дуже раді за тебе, але нащо нам здалися ті прості числа? Я назву вам три причини, чому вони такі чудові.
First of all, as I explained, to ask a computer "Is that number prime?" to type it in its abbreviated form, and then only about six lines of code is the test for primacy, is a remarkably simple question to ask. It's got a remarkably clear yes/no answer, and just requires phenomenal grunt. Large prime numbers are a great way of testing the speed and accuracy of computer chips.
По-перше, запитати в комп'ютера "Чи це число просте?", ввівши число у скороченому записі і ще шість рядків коду, які це перевірять - неймовірно просте завдання. Комп'ютер дасть навдивовижу чітку відповідь "так" або "ні", ви не встигнете й дух затамувати. Великі прості числа дають змогу перевірити швидкість і точність комп'ютерних чіпів.
But secondly, as Curtis Cooper was looking for that monster prime, he wasn't the only guy searching. My laptop at home was looking through four potential candidate primes myself as part of a networked computer hunt around the world for these large numbers. The discovery of that prime is similar to the work people are doing in unraveling RNA sequences, in searching through data from SETI and other astronomical projects. We live in an age where some of the great breakthroughs are not going to happen in the labs or the halls of academia but on laptops, desktops, in the palms of people's hands who are simply helping out for the search.
По-друге, не Куртіс Купер єдиний вираховував того монстра. Навіть мій домашній ноутбук перебирав чотирьох потенційних кандидатів на найбільше просте число, під'єднаний до мережі комп'ютерів з усього світу, що полюють на гігантські числа. Пошуки найбільшого простого числа схожі на спробу розшифрувати структуру РНК або розібратися в даних проекту пошуку позаземних цивілізацій SETI чи інших астрономічних проектів. Ми живемо в епоху, коли найважливіші відкриття буде зроблено не в лабораторіях чи в стінах університетів, а на ноутбуках і звичайних комп'ютерах, руками людей, які просто допомагають з пошуками.
But for me it's amazing because it's a metaphor for the time in which we live, when human minds and machines can conquer together. We've heard a lot about robots in this TED. We've heard a lot about what they can and can't do. It is true, you can now download onto your smartphone an app that would beat most grandmasters at chess.
Дивовижно, бо це метафора часу, в якому ми живемо, коли людський розум і машини об'єднуються і перемагають. Сьогодні тут багато говорили про роботів. Ми дізналися, що вони можуть робити, а що їм не під силу. Справді, ви можете завантажити на свій смартфон програму, яка переможе у шахах і ґросмейстера.
You think that's cool. Here's a machine doing something cool. This is the CubeStormer II. It can take a randomly shuffled Rubik's Cube. Using the power of the smartphone, it can examine the cube and solve the cube in five seconds.
Гадаєте, це круто? Ось справді крута штуковина. Вона зветься CubeStormer II. Машина бере довільно перемішаний кубик Рубика. Користуючись програмним забезпеченням смартфона, вона аналізує і складає кубик за п'ять секунд.
(Applause)
(Оплески)
That scares some people. That excites me. How lucky are we to live in this age when mind and machine can work together?
Дехто лякається. А я, навпаки, тішуся. Як нам пощастило жити в епоху, коли розум і машина працюють пліч-о-пліч!
I was asked in an interview last year in my capacity as a lower-case "c" celebrity in Australia, "What was your highlight of 2012?" People were expecting me to talk about my beloved Sydney Swans football team. In our beautiful, indigenous sport of Australian football, they won the equivalent of the Super Bowl. I was there. It was the most emotional, exciting day. It wasn't my highlight of 2012. People thought it might have been an interview I'd done on my show. It might have been a politician. It might have been a breakthrough. It might have been a book I read, the arts. No, no, no. It might have been something my two gorgeous daughters had done. No, it wasn't. The highlight of 2012, so clearly, was the discovery of the Higgs boson. Give it up for the fundamental particle that bequeaths all other fundamental particles their mass.
Торік у мене брали інтерв'ю як у австралійської зірки "з малої літери". Мене запитали: "Що вам найбільше запам'яталося у 2012 році?" Журналіст сподівався, що я згадаю свою улюблену футбольну команду - сіднейських "Лебедів". У нашій чудовій австралійській футбольній лізі вони виграли Суперкубок. Я бачив той матч. То був бентежний, зворушливий день. Але не він запам'ятався мені найбільше 2012 року. Хтось гадав, що мені запало в душу якесь інтерв'ю, що я провів на своєму шоу. Або якийсь політик. Чи якийсь винахід. Або прочитана книжка чи мистецький твір. Ні, ні, ні. Може то був якийсь вчинок моїх двох чарівних донечок? Ні. 2012 року мені найбільше запам'яталося відкриття бозона Гіґґса. То така елементарна частинка, що відповідає за масу всіх інших елементарних частинок.
(Applause)
(Оплески)
And what was so gorgeous about this discovery was 50 years ago Peter Higgs and his team considered one of the deepest of all questions: How is it that the things that make us up have no mass? I've clearly got mass. Where does it come from? And he postulated a suggestion that there's this infinite, incredibly small field stretching throughout the universe, and as other particles go through those particles and interact, that's where they get their mass. The rest of the scientific community said, "Great idea, Higgsy. We've got no idea if we could ever prove it. It's beyond our reach." And within just 50 years, in his lifetime, with him sitting in the audience, we had designed the greatest machine ever to prove this incredible idea that originated just in a human mind.
Чому це таке чудове відкриття? 50 років тому Пітер Гіґґс і його команда задумалися над фундаментальним запитанням: Як так може бути, що частинки, з яких ми складаємося, не мають маси? Я точно маю масу. Звідки вона взялася? І вони припустили, що через увесь всесвіт простягається безкінечне, неймовірно мале поле, і коли через його частинки проходять інші частинки, вони взаємодіють і, в результаті, отримують свою масу. Наукова спільнота відгукнулася на це так: "Чудова ідея, Гіґґсі. Але ми ніколи не зможемо цього довести. Нам це не під силу". І не минуло й 50 років - Пітер Гіґґс ще живий і сам бачив усе на власні очі - як ми винайшли найгеніальнішу машину всіх часів, яка довела неймовірне припущення, що виникло у людському мозку.
That's what is so exciting for me about this prime number. We thought it might be there, and we went and found it. That is the essence of being human. That is what we are all about. Or as my friend Descartes might put it, we think, therefore we are.
Ось чому я так втішився, коли знайшли те просте число. Ми припустили, що воно існує - і ми взялися і знайшли його. Ось що означає бути людиною. Ось у чому вся суть. Або як казав мій приятель Декарт: ми мислимо, отже ми існуємо.
Thank you.
Дякую.
(Applause)
(Оплески)