Seven years ago, a student came to me and asked me to invest in his company. He said, "I'm working with three friends, and we're going to try to disrupt an industry by selling stuff online." And I said, "OK, you guys spent the whole summer on this, right?" "No, we all took internships just in case it doesn't work out." "All right, but you're going to go in full time once you graduate." "Not exactly. We've all lined up backup jobs." Six months go by, it's the day before the company launches, and there is still not a functioning website. "You guys realize, the entire company is a website. That's literally all it is." So I obviously declined to invest.
Сім років тому до мене підійшов студент і попросив інвестувати в його компанію. Він сказав: «Я працюю з трьома друзями, і ми спробуємо перевернути певну галузь споживання, продаючи речі в Інтернеті.» І я сказав: «Добре, хлопці, ви, певно, присвятили цьому все літо?» «Ні, ми всі ще працювали стажерами, на випадок, якщо з цим не складеться». «Гаразд, але ж після випуску ви плануєте працювати над цим на повну». «Не зовсім так. У нас у всіх є робота про запас». Проходить 6 місяців, і за день перед запуском компанії робочого вебсайту все ще немає. «Ви, хлопці, усвідомлюєте, що вся ця компанія – це вебсайт? Це її альфа й омега». Тож, звісно, я відмовився інвестувати.
And they ended up naming the company Warby Parker.
Потім вони назвали компанію «Ворбі Паркер».
(Laughter) They sell glasses online. They were recently recognized as the world's most innovative company and valued at over a billion dollars. And now? My wife handles our investments. Why was I so wrong?
(Сміх) Вони продають окуляри онлайн. Нещодавно їхню компанію визнали найбільш інноваційною у світі, і вона оцінюється у понад мільярд доларів. І що тепер? Тепер наші гроші інвестує моя дружина. Чому ж я так помилився?
To find out, I've been studying people that I come to call "originals." Originals are nonconformists, people who not only have new ideas but take action to champion them. They are people who stand out and speak up. Originals drive creativity and change in the world. They're the people you want to bet on. And they look nothing like I expected. I want to show you today three things I've learned about recognizing originals and becoming a little bit more like them.
Щоб дізнатися, я досліджую людей, яких я називаю «оригінали». Оригінали є нонконформістами, це люди, які не тільки мають нові ідеї, але й вживають заходів, щоб їх просувати. Це яскраві люди, які не мовчать. Оригінали підштовхують на творчість і на зміни у світі. Це люди, на яких бажаєш робити ставку. Але вони виглядають не так, як я очікував. Сьогодні я розповім вам про три речі, які, як я дізнався, допомагають виявити оригіналів і стати трохи більше схожими на них.
So the first reason that I passed on Warby Parker was they were really slow getting off the ground. Now, you are all intimately familiar with the mind of a procrastinator. Well, I have a confession for you. I'm the opposite. I'm a precrastinator. Yes, that's an actual term. You know that panic you feel a few hours before a big deadline when you haven't done anything yet. I just feel that a few months ahead of time.
Отже, перша причина, чому я утримався від інвестицій у Ворбі Паркер, була у тому, що вони починали дуже повільно. Ви всі чудово знаєте, що відбувається в голові у прокрастинатора. Зізнаюся – сам я, навпаки, прЕкрастинатор. Так, існує таке поняття. Згадайте паніку, коли до дедлайну залишилось кілька годин, а у вас ще нічого не зроблено. Я це відчуваю ще за кілька місяців.
(Laughter)
(Сміх)
So this started early: when I was a kid, I took Nintendo games very seriously. I would wake up at 5am, start playing and not stop until I had mastered them. Eventually it got so out of hand that a local newspaper came and did a story on the dark side of Nintendo, starring me.
Це почалося давно – дитиною я дуже серйозно грав у ігри Nintendo. Прокидався о п'ятій ранку, і грав доти, доки не став майстром цих ігор. Нарешті я настільки відбився від рук, що місцева газета зробила репортаж з моєю участю про темну сторону Nintendo.
(Laughter)
(Сміх)
(Applause)
(Оплески)
Since then, I have traded hair for teeth.
З тих пір я поміняв волосся на зуби.
(Laughter)
(Сміх)
But this served me well in college, because I finished my senior thesis four months before the deadline. And I was proud of that, until a few years ago. I had a student named Jihae, who came to me and said, "I have my most creative ideas when I'm procrastinating." And I was like, "That's cute, where are the four papers you owe me?"
Завдяки прекрастинації в коледжі я закінчив свою дипломну роботу на чотири місяці раніше. І я пишався цим, проте кілька років тому до мене підійшла Джихей, моя студентка, і сказала: «Мої ідеї найбільш творчі, коли я затягую». А я: «Це дуже мило, а де ті чотири роботи, що ти мала здати?»
(Laughter)
(Сміх)
No, she was one of our most creative students, and as an organizational psychologist, this is the kind of idea that I test. So I challenged her to get some data. She goes into a bunch of companies. She has people fill out surveys about how often they procrastinate. Then she gets their bosses to rate how creative and innovative they are. And sure enough, the precrastinators like me, who rush in and do everything early are rated as less creative than people who procrastinate moderately. So I want to know what happens to the chronic procrastinators. She was like, "I don't know. They didn't fill out my survey."
Жартую. Вона була однією з найбільш творчих студентів, і я, як організаційний психолог, саме такі ідеї й перевіряю. Тож я дав їй завдання зібрати деякі дані. Вона відвідала купу компаній. Провела опитування працівників про те, наскільки часто вони зволікають. Потім попросила начальників оцінити новаторські й творчі якості працівників. І, як і очікувалось, прекрастинатори, на зразок мене, які поспішають і роблять все рано, були оцінені як менш творчі, порівняно з тими, хто помірно зволікає. Я також хотів знати, що відбувається з хронічними прокрастинаторами. Вона мені: «А я не знаю. Вони не заповнили мій опитувальник».
(Laughter)
(Сміх)
No, here are our results. You actually do see that the people who wait until the last minute are so busy goofing off that they don't have any new ideas. And on the flip side, the people who race in are in such a frenzy of anxiety that they don't have original thoughts either. There's a sweet spot where originals seem to live. Why is this? Maybe original people just have bad work habits. Maybe procrastinating does not cause creativity.
Жартую. Ось наші результати. Дійсно, бачимо, що люди, які чекають до останньої хвилини, настільки зайняті якимись дурницями, що вони не мають жодних нових ідей. З іншого боку, люди що швидко занурюються у справу, так несамовито нервують, що також не мають оригінальних думок. Отже, оригінали знаходяться десь посередині. Чому так? Можливо, оригінальні люди просто мають погані робочі звички. Може, зволікання не викликає творчої наснаги.
To find out, we designed some experiments. We asked people to generate new business ideas, and then we get independent readers to evaluate how creative and useful they are. And some of them are asked to do the task right away. Others we randomly assign to procrastinate by dangling Minesweeper in front of them for either five or 10 minutes. And sure enough, the moderate procrastinators are 16 percent more creative than the other two groups. Now, Minesweeper is awesome, but it's not the driver of the effect, because if you play the game first before you learn about the task, there's no creativity boost. It's only when you're told that you're going to be working on this problem, and then you start procrastinating, but the task is still active in the back of your mind, that you start to incubate. Procrastination gives you time to consider divergent ideas, to think in nonlinear ways, to make unexpected leaps.
Щоб дізнатися, ми розробили деякі експерименти. Ми попросили людей придумати нові бізнес-ідеї, а потім запросили незалежних читачів оцінити, наскільки ці ідеї творчі та корисні. Деякі учасники мали виконати завдання відразу, а деякі, обрані за випадковим принципом, мали тягнути час, граючись у гру «Сапер», що була відкрита перед ними протягом п'яти або десяти хвилин. І дійсно – помірковані прокрастинатори на 16% більш творчі, порівняно з двома іншими групами. Звісно, гра «Сапер» дуже захоплива, але цей ефект не від неї, тому що ті, хто грав в цю гру, перш ніж отримати завдання, не мали такого творчого підйому. Тільки тоді, коли вам кажуть працювати над певною проблемою, а потім ви починаєте тягнути, завдання залишається активним десь у глибині вашого мозку, ви його «виношуєте». Зволікання дає час розглянути різні ідеї, мислити у нелінійний спосіб, робити несподівані прориви.
So just as we were finishing these experiments, I was starting to write a book about originals, and I thought, "This is the perfect time to teach myself to procrastinate, while writing a chapter on procrastination." So I metaprocrastinated, and like any self-respecting precrastinator, I woke up early the next morning and I made a to-do list with steps on how to procrastinate.
Отже, наприкінці цих експериментів, я почав писати книгу про оригіналів, і подумав: «Чудова нагода навчити себе відкладати, пишучи розділ щодо прокрастинації». Тобто, я робив мета-прокрастинацію, і, як кожний поважаючий себе прЕкрастинатор, я прокинувся рано наступного ранку, і склав список справ з кроками про те, як ці справи відкладати.
(Laughter)
(Сміх)
And then I worked diligently toward my goal of not making progress toward my goal. I started writing the procrastination chapter, and one day -- I was halfway through -- I literally put it away in mid-sentence for months. It was agony. But when I came back to it, I had all sorts of new ideas. As Aaron Sorkin put it, "You call it procrastinating. I call it thinking." And along the way I discovered that a lot of great originals in history were procrastinators. Take Leonardo da Vinci. He toiled on and off for 16 years on the Mona Lisa. He felt like a failure. He wrote as much in his journal. But some of the diversions he took in optics transformed the way that he modeled light and made him into a much better painter. What about Martin Luther King, Jr.? The night before the biggest speech of his life, the March on Washington, he was up past 3am, rewriting it. He's sitting in the audience waiting for his turn to go onstage, and he is still scribbling notes and crossing out lines. When he gets onstage, 11 minutes in, he leaves his prepared remarks to utter four words that changed the course of history: "I have a dream." That was not in the script. By delaying the task of finalizing the speech until the very last minute, he left himself open to the widest range of possible ideas. And because the text wasn't set in stone, he had freedom to improvise.
І тоді я старанно працював над своєю метою не просуватися до моєї мети. Я почав писати розділ про затягування, і одного дня – на півдорозі – я відкладав його буквально на середині речення, на кілька місяців. Це була справжня мука. Але коли я повернувся до нього, у мене були всілякі нові ідеї. Як висловився Аарон Соркін: «Ви називаєте це зволіканням. Я називаю це мисленням.» У процесі дослідження я виявив, що багато великих оригіналів в історії були прокрастинаторами. Візьміть Леонардо да Вінчі. Протягом 16 років він з перервами працював над Моною Лізою. Він відчував себе невдахою. Він сам це писав в своєму щоденнику. Проте деякі оптичні новації, які він запровадив, перетворили спосіб, у який він моделював світло, і зробили його набагато кращим живописцем. А щодо Мартіна Лютера Кінґа молодшого? У ніч перед найбільшим виступом свого життя, на Марші на Вашингтон, о 3-й ранку він ще переписував його текст. Він сидів серед людей, чекаючи своєї черги вийти на сцену, і все ще писав нотатки й перекреслював рядки. Він вийшов на сцену, і на 11-й хвилині виступу відходить від підготованого тексту, щоб вимовити слова, які змінили хід історії: «Я маю мрію». Цього не було у тексті. Він затягнув завершення написання виступу до останньої хвилини, і цим залишив себе відкритим до широкого кола можливих ідей. І тому, що текст не був остаточно підготованим, Кінґ мав свободу імпровізувати.
Procrastinating is a vice when it comes to productivity, but it can be a virtue for creativity. What you see with a lot of great originals is that they are quick to start but they're slow to finish. And this is what I missed with Warby Parker. When they were dragging their heels for six months, I looked at them and said, "You know, a lot of other companies are starting to sell glasses online." They missed the first-mover advantage. But what I didn't realize was they were spending all that time trying to figure out how to get people to be comfortable ordering glasses online. And it turns out the first-mover advantage is mostly a myth. Look at a classic study of over 50 product categories, comparing the first movers who created the market with the improvers who introduced something different and better. What you see is that the first movers had a failure rate of 47 percent, compared with only 8 percent for the improvers. Look at Facebook, waiting to build a social network until after Myspace and Friendster. Look at Google, waiting for years after Altavista and Yahoo. It's much easier to improve on somebody else's idea than it is to create something new from scratch. So the lesson I learned is that to be original you don't have to be first. You just have to be different and better.
Зволікання – це вада, якщо йдеться про продуктивність, але воно може виявитись перевагою для творчості. Як бачимо, велика кількість чудових оригіналів швидко починає, але повільно закінчує. І це те, що я не врахував у випадку з Ворбі Паркер. Коли вони тягнули протягом шести місяців, я подивився на них і сказав: «Знаєте, багато інших компаній починають продавати окуляри в Інтернеті». Вони позбулися переваги першопрохідника. Але я не розумів, що вони витрачали весь цей час, намагаючись зрозуміти, як зробити, щоб людям було зручно замовляти окуляри онлайн. Виявилось, що перевага першопрохідника є переважно міфом. Подивіться на класичне дослідження більш ніж 50 категорій продуктів, яке порівнює першопрохідників, що створили відповідний ринок збуту, з поліпшувачами, які запровадили там щось інше і краще. Бачимо, що першопрохідники зазнавали невдачі у 47% випадків, тоді як поліпшувачі – лише у 8%. Подивіться на Facebook, що побудував соціальну мережу, коли Myspace і Friendster вже існували. Подивіться на Google, що з'явився на багато років пізніше за Altavista і Yahoo. Набагато легше поліпшити чужу ідею, ніж створити щось нове з нуля. Отже, я отримав такий урок: щоб бути оригіналом, не треба бути першим. Просто треба вирізнятися і бути кращим.
But that wasn't the only reason I passed on Warby Parker. They were also full of doubts. They had backup plans lined up, and that made me doubt that they had the courage to be original, because I expected that originals would look something like this.
Але це була не єдина причина, чому я відмовився інвестувати у Ворбі Паркер. Вони ще були сповненні сумнівів. Вони мали резервні плани, і це викликало у мене сумніви, чи є в них мужність бути оригіналами, тому що я очікував, що оригінали виглядатимуть приблизно так.
(Laughter)
(Сміх)
Now, on the surface, a lot of original people look confident, but behind the scenes, they feel the same fear and doubt that the rest of us do. They just manage it differently. Let me show you: this is a depiction of how the creative process works for most of us.
До того ж, на поверхні, багато оригіналів виглядають впевнено, але за лаштунками вони відчувають той же страх і сумніви, що і ми всі. Просто вони керують ними інакше. Хочу показати вам це зображення, як працює творчий процес для більшості з нас.
(Laughter)
[це класно, це тяжко, це дурня, я дурень, може обійдеться, це класно] (Сміх)
Now, in my research, I discovered there are two different kinds of doubt. There's self-doubt and idea doubt. Self-doubt is paralyzing. It leads you to freeze. But idea doubt is energizing. It motivates you to test, to experiment, to refine, just like MLK did. And so the key to being original is just a simple thing of avoiding the leap from step three to step four. Instead of saying, "I'm crap," you say, "The first few drafts are always crap, and I'm just not there yet." So how do you get there? Well, there's a clue, it turns out, in the Internet browser that you use. We can predict your job performance and your commitment just by knowing what web browser you use. Now, some of you are not going to like the results of this study --
У своєму дослідженні я виявив, що є два різних види сумніву. Є сумнів у собі, і є сумнів в ідеї. Сумнів у собі паралізує. Він змушує вас зупинитись. Але сумнів в ідеї активізує. Він мотивує нас перевіряти, експериментувати, уточнювати, на зразок Мартіна Лютера Кінґа молодшого. Отже, ключ до того, щоб бути оригіналом – це просто уникати стрибка від третього до четвертого пункту. Замість того, щоб сказати: «Я дурень», скажіть: «Перші кілька спроб завжди дурні, я ще тільки на початку». Тож як треба діяти? Ну, підказка, виявляється, є в Інтернет-браузері, який ви використовуєте. Ми можемо передбачити ефективність вашої роботи та ваше бажання працювати, просто знаючи, який веб-переглядач ви використовуєте. Декому з вас не сподобаються результати цього дослідження –
(Laughter)
(Сміх)
But there is good evidence that Firefox and Chrome users significantly outperform Internet Explorer and Safari users. Yes.
але є численні докази того, що користувачі Firefox і Chrome значно перевершують користувачів Internet Explorer і Safari. Саме так.
(Applause)
(Оплески)
They also stay in their jobs 15 percent longer, by the way. Why? It's not a technical advantage. The four browser groups on average have similar typing speed and they also have similar levels of computer knowledge. It's about how you got the browser. Because if you use Internet Explorer or Safari, those came preinstalled on your computer, and you accepted the default option that was handed to you. If you wanted Firefox or Chrome, you had to doubt the default and ask, is there a different option out there, and then be a little resourceful and download a new browser. So people hear about this study and they're like, "Great, if I want to get better at my job, I just need to upgrade my browser?"
До речі, вони також на 15% довше працюють на одному місці. Чому? Не через якусь технічну перевагу. Чотири групи браузерів в середньому мають однакову швидкість набору тексту, вони також вимагають подібний рівень знань комп'ютера. Тут річ у тому, як ви отримали веб-переглядач. Тому що, якщо ви користуєтеся Internet Explorer або Safari, їх було встановлено на вашому комп'ютері, і ви прийняли типові браузери, які були вам запропоновані. Якщо ж ви обрали Firefox або Chrome, ви, певно, сумнівалися в типових браузерах, і поцікавились, чи є інші варіанти, а потім трохи проявили винахідливість, завантаживши новий браузер. Коли люди чують про це дослідження, вони питають: «Чудово, отже, щоб бути продуктивнішим, потрібно лише оновити веб-переглядач?»
(Laughter)
(Сміх)
No, it's about being the kind of person who takes the initiative to doubt the default and look for a better option. And if you do that well, you will open yourself up to the opposite of déjà vu. There's a name for it. It's called vuja de.
Ні, треба бути такою людиною, яка бере на себе ініціативу, сумнівається у типовому, і шукає кращий варіант. І якщо ви робите це добре, ви відкриєте для себе щось протилежне до дежавю. В цього є назва – вюжаде.
(Laughter)
(Сміх)
Vuja de is when you look at something you've seen many times before and all of a sudden see it with fresh eyes. It's a screenwriter who looks at a movie script that can't get the green light for more than half a century. In every past version, the main character has been an evil queen. But Jennifer Lee starts to question whether that makes sense. She rewrites the first act, reinvents the villain as a tortured hero and Frozen becomes the most successful animated movie ever. So there's a simple message from this story. When you feel doubt, don't let it go.
Вюжаде – це коли ви дивитесь на щось, що ви бачили багато разів, і раптом бачите це ніби свіжим поглядом. Це сценарист, який дивиться на сценарій фільму що не може отримати зелене світло більше півстоліття. У кожній попередній версії головна героїня була злою королевою. Але Дженніфер Лі починає сумніватися, чі в цьому є сенс. Вона переписує перший акт, переосмислює лиходійку як замучену героїню, і Frozen стає найуспішнішим анімаційним фільмом. Отже, мораль цієї історії проста. Коли відчуваєте сумнів, не спростовуйте його.
(Laughter)
(Сміх)
What about fear? Originals feel fear, too. They're afraid of failing, but what sets them apart from the rest of us is that they're even more afraid of failing to try. They know you can fail by starting a business that goes bankrupt or by failing to start a business at all. They know that in the long run, our biggest regrets are not our actions but our inactions. The things we wish we could redo, if you look at the science, are the chances not taken.
А як щодо страху? Оригінали теж відчувають страх. Вони бояться невдачі, але те, що відрізняє їх від інших – це те, що вони ще більше бояться не спробувати. Вони знають що можна зазнати невдачі, запустивши бізнес, який збанкрутує, або зазнати невдачі, взагалі не розпочавши бізнес. Вони знають, що в тривалій перспективі ми найбільше шкодуватимемо не про те, що зробили, а про те, що не зробили. Дослідження показують: те, що ми хотіли б зробити заново – це речі, які ми не ризикнули робити.
Elon Musk told me recently, he didn't expect Tesla to succeed. He was sure the first few SpaceX launches would fail to make it to orbit, let alone get back, but it was too important not to try. And for so many of us, when we have an important idea, we don't bother to try. But I have some good news for you. You are not going to get judged on your bad ideas. A lot of people think they will. If you look across industries and ask people about their biggest idea, their most important suggestion, 85 percent of them stayed silent instead of speaking up. They were afraid of embarrassing themselves, of looking stupid. But guess what? Originals have lots and lots of bad ideas, tons of them, in fact. Take the guy who invented this. Do you care that he came up with a talking doll so creepy that it scared not only kids but adults, too? No. You celebrate Thomas Edison for pioneering the light bulb.
Нещодавно Ілон Маск сказав мені, що не очікував успіху Тесли. Він був упевнений, що перші запуски ракети SpaceX не зможуть вивести її на орбіту, не кажучи вже про успішне повернення, але це було занадто важливо, щоб принаймні спробувати. Але багато хто з нас, маючи важливу ідею, не намагається її втілити. Але у мене для вас є і деякі хороші новини. Вас не будуть засуджувати за ваші погані ідеї, хоч багато хто думає, що будуть. Якщо пройтись по різних галузях, і спитати людей про їхню найбільшу ідею, їх найважливішу пропозицію, 85% з них не відповідають. Вони бояться збентежити себе, виглядати безглуздо. Але вгадайте, що? Оригінали мають багато поганих ідей, насправді купу поганих ідей. Візьміть того, хто придумав ось це. Вас хвилює, що він вигадав страшну ляльку, що розмовляє, яка лякала не тільки дітей, але й дорослих? Ні. Ви славите Томаса Едісона за новаторську лампочку.
(Laughter)
(Сміх)
If you look across fields, the greatest originals are the ones who fail the most, because they're the ones who try the most. Take classical composers, the best of the best. Why do some of them get more pages in encyclopedias than others and also have their compositions rerecorded more times? One of the best predictors is the sheer volume of compositions that they generate. The more output you churn out, the more variety you get and the better your chances of stumbling on something truly original. Even the three icons of classical music -- Bach, Beethoven, Mozart -- had to generate hundreds and hundreds of compositions to come up with a much smaller number of masterpieces. Now, you may be wondering, how did this guy become great without doing a whole lot? I don't know how Wagner pulled that off. But for most of us, if we want to be more original, we have to generate more ideas.
Якщо пройтись по різних галузях, найбільші оригінали – це ті, хто отримав найбільше невдач, тому що багато чого спробував. Візьміть класичних композиторів, кращих з кращих. Чому деяким з них відведено більше місця в енциклопедіях, ніж іншим, а їхні композиції відтворюються частіше? Одним з найкращих індикаторів є велика кількість композицій, які вони створили. Чим більше ви випускаєте в світ, тим більше різноманітності отримуєте, і тим кращі ваші шанси натрапити на щось справді оригінальне. Навіть трьом стовпам класичної музики – Баху, Бетховену, Моцарту – довелося створити сотні і сотні композицій, із яких шедеврами стала лише незначна меншість. Але, можливо, вам цікаво, як оцей хлопець став великим, надто не перепрацьовуючи? Я не знаю, як Вагнеру це вдалось. Але для більшості з нас, якщо ми хочемо бути більш оригінальними, ми повинні генерувати більше ідей.
The Warby Parker founders, when they were trying to name their company, they needed something sophisticated, unique, with no negative associations to build a retail brand, and they tested over 2,000 possibilities before they finally put together Warby and Parker. So if you put all this together, what you see is that originals are not that different from the rest of us. They feel fear and doubt. They procrastinate. They have bad ideas. And sometimes, it's not in spite of those qualities but because of them that they succeed.
Засновники Ворбі Паркер, коли вибирали назву для своєї компанії, хотіли знайти щось витончене, унікальне, без негативних асоціацій, щоб побудувати бренд роздрібної торгівлі, і вони розглянули понад 2 000 можливостей, перш ніж нарешті об'єднали Ворбі і Паркер. Отже, якщо все це звести докупи, можна побачити, що оригінали не дуже відрізняються від решти. Вони відчувають страх і сумніви. Вони затягують. Вони мають погані ідеї. Й іноді, не всупереч цим якостям, а саме завдяки їм, вони досягають успіху.
So when you see those things, don't make the same mistake I did. Don't write them off. And when that's you, don't count yourself out either. Know that being quick to start but slow to finish can boost your creativity, that you can motivate yourself by doubting your ideas and embracing the fear of failing to try, and that you need a lot of bad ideas in order to get a few good ones.
Тому, коли ви таке бачите, не робіть тієї ж помилки, що й я. Не списуйте їх з рахунку. І коли йдеться про вас, не списуйте себе з рахунку також. Знайте, що швидкий початок, але повільне завершення може підвищити вашу творчу наснагу, що ви можете мотивувати себе, сумніваючись у ваших ідеях і використовуючи страх не спробувати, і що треба багато поганих ідей, щоб отримати кілька хороших.
Look, being original is not easy, but I have no doubt about this: it's the best way to improve the world around us.
Дивіться, бути оригіналом нелегко, але я певен в тому, що це найкращий спосіб покращити навколишній світ.
Thank you.
Дякую.
(Applause)
(Оплески)